ПРО КНИГУ

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПАСПОРТ ТВОРУ

Жанр – історичний роман. Твір побудований на історичному сюжеті, який у художній формі відтворює події початку XX століття. Дія твору розвивається в площині соціально-побутових відносин людей в японському та українському суспільствах.
Літературний рід – епос.
Тема – розповідь про долю українського селянина Семена Булашенка на тлі історичних подій початку XX століття.
Ідея – уславлення мужності й сили людського духу українців у їхній героїчній боротьбі за волю і незалежність.
Сюжет:
Головна лінія: доля українського селянина в складних реаліях підневільного життя, його героїчна боротьба із загарбниками та внутрішніми ворогами.
Суміжні лінії: 1) кохання; 2) духовна і ментальна схожість українців і японців.
Композиція – три частини, епілог. Перша частина – 12 розділів; друга частина – 12 розділів; третя частина – 20 розділів.
Основний конфлікт роману – суперечність світоглядних позицій українців в умовах поневолення Московією. Троє українців-моряків, яких звела доля під час російсько-японської війни, мають різні погляди: Семен Булашенко – є виразником інтересів трудолюбивого земельного селянства, яке прагне відродження власної держави; Арсентій Чубенко – робітник-революціонер, який стоїть на позиціях більшовиків і чиїми руками московські загарбники розправляються з національно-свідомими українцями; Іван Яковина – бездіяльний чоловік, м’який і нерішучий за характером, який не має власного бачення, а підлаштовується до кожної окремої ситуації.

Проблематика

  • війна і її важкі наслідки;
  • українці під владою інших держав;
  • споконвічне прагнення українців до свободи;
  • схожість характерів, життя та побуту українців і японців;
  • звичаї і традиції українців і японців;
  • історичні паралелі України і Японії;
  • вірність обов’язку, козацька і самурайська честь;
  • життя і смерть;
  • причини поразки національно-визвольних змагань;
  • роль особистості в історії;
  • язичництво і християнство;
  • кохання і сімейне щастя;
  • батьки і діти;
  • дружба і заздрість;
  • вірність і зрада;
  • любов і ненависть;
  • моральна краса і духовна велич людини;
  • героїзм і патріотизм.

ОСОБЛИВОСТІ

У романі історичні факти поєднуються з художнім вимислом, через що герої твору поділяються на дві групи: реальні та видумані. Розвиток сюжету відбувається на тлі тогочасної дійсності, автор об’єктивно висвітлює історичні події, але має на них власний погляд. Протягом усього роману йде дзеркальне відображення етнографічних і культурних елементів українського і японського народів. Мова розповіді характерна для історичної епохи, яку описує автор.

Твір не рекомендується до читання особам віком до 18 років, вагітним і людям із вразливою психікою.

ЗМІСТ

ЧАСТИНА ПЕРША. ВІДЧУЖЕННЯ . . . . . . . . . 5
ЧАСТИНА ДРУГА. ПІЗНАННЯ . . . . . . . . . . . 151
ЧАСТИНА ТРЕТЯ. ПОВЕРНЕННЯ . . . . . . . . 317
ЕПІЛОГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 593

УРИВОК

…Звідусіль веселими грайливими струмочками стікалися до ярмарку святково вбрані люди, зливаючись на майдані перед самим входом у барвисту, вируючу, неспокійну і шумну велику живу ріку. Під акомпанемент невгамовного гамору вони пробиралися до торгових рядів, рундуків, яток, наметів і павільйонів, їхні радісні усміхнені обличчя світилися у промінні східного сонця. І в тому людському юрмиську сходилися докупи молоді й літні, заможні й бідні, селяни й містяни, місцеві й приїжджі, а серед усіх них — високі й малі, худі й гладкі, вусаті, бородаті й безвусі, чорні й русяві, білошкірі, як сметана, й засмаглі. Кого тільки тут не було! Чимчикували цілими родинами, плуталися з малими дітьми, пленталися поодинці, а ще вешталися нечисленними ватагами місцеві хулігани; промишляючи снували спітнілі волоцюги; із зарозумілим виглядом походжали довгобороді євреї в ярмулках і пенсне; чванливо, заклавши руки за спину й випинаючи здорові животи, наче на показ, прогулювалися комерсанти; рипаючи лискучими чобітьми, фланірували гетьманські жандарми; шпарко пробігали гарненькі дівчата у вишитих сорочках і з віночками на головах, сором’язливо ховаючи очі від набридливих залицяльників; дибали мандрівні старці-кобзарі з бандурами в штопаному-перештопаному дранті, ледве волочачи ноги. Базар вбирав усіх, мов річка воду, шумів, як гірський водоспад, курився ранковим туманом.

Невеликий піщуганистий пустир перед центральним входом — топтаний-перетоптаний, мов пасовище у спечні дні. На ньому купчилося найбільше базарувальників, що шуміли й гули, наче комашня. У тому натовпі, серед усього многолюддя, помалу протискуючись поміж галасливої публіки, пробирався на торжище Семен із сімейством. Еміко кожний крок давався із зусиллями — важко та натужно, бо заважав великий вагітний живіт, який непомірно випирався з-під її сорочки і налягав на довгу чорну спідницю. Голову жінки вкривала елегантно пов’язана тонка синя косинка з білими промоїнами, з-під якої її жовтувата шкіра набирала засмаглого, аж золотистого, відтінку, через що обличчям японка уподібнювалася до українських жіночок. Семен був зодягнутий по-східному: біла полотняна сорочка з широкими рукавами, фарбовані бузиною штани хакама, які віддалік не відрізнити від козацьких шароварів, високий конусоподібний з широкими крисами капелюх, який робив його помітним серед інших людей.

Читати далі>>>>